Днями зустрів свою вісімдесяту осінь міський житель, ветеран праці, людина із незгасним джерелом енергії, в минулому – заступник голови Червоноармійського райвиконкому, Андрій Іванович Сисак.
На жаль, за станом здоров’я сам ювіляр не зміг долучитися до святкових урочистостей, організованих у міському центрі дозвілля та мистецтв до Дня людей похилого віку. З нагоди поважної події минулої неділі, 1 жовтня, з рясними вітаннями, квітами та подарунком до його помешкання завітали голова Радивилівської об’єднаної громади М.А.Карапетян, голова ветеранської організації району В.А.Бондар, а також представники обласної ветеранської організації, голова ради О.І.Ковальчук та його заступник Г.О.Машкова.
- Ваш внесок у розбудову міста та району дуже значний, ми пам’ятаємо і високо цінуємо працю кожного, хто розвивав свою малу батьківщину, трудився на її благо, - звернувся до шанованого ювіляра Микола Аракелович.
Побажання міцного здоров’я, любові й турботи від рідних, і, звичайно, зустріти гостей ще й на світле сторіччя, прозвучали і від імені голови президії ради ветеранської організації області О.І.Ковальчука.
Ще одним прекрасним приводом для віншувань в цій родині стала й інша непересічна подія – подружжя Ніни Тихонівни та Андрія Івановича Сисаків відзначає своє діамантове весілля. Шістдесят років в парі! Рекордні десятиліття, особливо за сучасними мірками. Крило до крила, як пара лебедів, Андрій Іванович та Ніна Тихонівна у цьому довгому перельоті життя. І кожне нове життєве та професійне досягнення ставало можливим лише завдяки розумінню, підтримці, уважному ставленню одне до одного, відзначали гості.
Наталка Янчин
ЗАЙМАВСЯ ГАЗИФІКАЦІЄЮ РАЙОНУ. І НЕ ЛИШЕ…
Старожили міста та району ще добре пам’ятають Андрія Івановича, як діяльного, енергійного управлінця, відкриту для спілкування, щиру людину з відмінним почуттям гумору. Він був на той час єдиним заступником голови райвиконкому. На відміну від пізніших часів, коли в голови райдержадміністрації їх було троє, а то й четверо, за конкретними напрямками роботи. Тоді ж А.І.Сисак був буквально «відповідальним за все». І мав встигати скрізь і всюди, як би це важко не було. В районі активно велося промислове та житлове будівництво, розширювалась база сільськогосподарських підприємств, вдосконалювалась і осучаснювалась соціальна сфера. Одним з найважливіших завдань заступника голови райвиконкому на початку вісімдесятих років стала газифікація населених пунктів району. Це вимагало численних поїздок в Київ, Москву, налагодження ділових контактів з керівниками та організаціями, «вибивання» матеріалів та дозволів, «пробивання» потрібних рішень. Потрібні були не лише господарська жилка, а й неабиякі дипломатичні навики. Із цим всім «зампред» справлявся на п’ятірку з плюсом. По району ходили майже билинні розповіді про його записну книжку з телефонними номерами та прізвищами господарів ду-у-же високих кабінетів, де вирішувалися питання розвитку району. Тож до тих семи-восьми республіканських та всесоюзних перехідних прапорів, що гордо височіли щороку на сцені районного будинку культури під час державних торжеств, наш нинішній ювіляр мав саме безпосереднє відношення.
А ще він був зустрічаючим і проводжаючим. Саме йому, Андрію Івановичу, керівництвом району частенько доручалося стрічати і супроводжувати всілякі численні високі комісії та перевірки, забезпечуючи позитивні результати у підсумкових документах. Звісно, цілковитий негатив у позитив не перетворити, але делікатно підправити загальну картину, при певних вміннях, таки можна було. Саме цих вмінь заступнику голови райвиконкому не бракувало.
…Все менше й менше залишається серед нас тих керівників, які брали активну участь у розбудові нашого міста та району у сімдесяті-вісімдесяті роки минулого століття, в часи бурхливого розвитку всіх галузей народного господарства. Тож хочеться побажати Андрію Івановичу та його дружині Ніні Тихонівні ще багато літ тішитися сонечком, дітьми, внуками та правнуками, берегти та поважати одне одного!
Володимир Мартинюк