Шахраї знову обіцяють українцям гроші за опитування
У соцмережі Facebook вже вкотре розповсюджують фейк про легкий заробіток за участь в опитуванні. Цього разу інформацію поширюють через спрямовану рекламу. Користувачам соцмережі пропонують відповісти на кілька запитань, заплатити більше сотні гривень і отримати за це бонуси від компаній або гроші. Цікава тенденція – обіцяна сума щороку збільшується на тисячу. Цьогоріч шахраї пропонують 17500 гривень. У 2020 ця сума становила 16 500 гривень, а в 2019 – 15 000.
Детальніше... Додати коментар Перегляди: 391
«Фейкові новини, Фейк-ньюз(-с)
« …і Муха там на розі у вола…
Цієї неділі, 6 червня, в Україні відзначався День журналіста. Цьогорічне свято для місцевих ПРОФЕСІЙНИХ газетярів пов’язане ще з однією віховою датою – 80-річчя від виходу першого номера районної газети. Достеменно більш точна дата не відома. Ось як про це розповідалося два десятиліття років тому у ювілейному випуску газети №№ 40-41 (6938-6939) від 1 червня 2001 року, яку я зберігаю у своєму архіві.
Засилля приватних автівок у центрі нашого містечка вже віддавна викликає все більше тривоги і невдоволення в його жителів. Особливо ж у так звані «базарні» дні, коли доводиться буквально прослизати з одного боку вулиці на інший між капотів близької до зупинки в «пробці» транспортної стрічки.
Чи не всі ми вже, якось непомітно, звикли до мародерства, що нині іменується модним словом «дерибан». Але щоб дійти до такого!..І де?!!
Гортаючи нещодавно домашній архів, випадково надибав спеціалізований сільськогосподарський журнал «Сахарная свекла» за вересень 1987 року. На двадцятій сторінці цього періодичного видання побачив, навіщо зберіг його. Цілих 8 сторінок було відведено статті « З турботою про родючість грунтів», присвяченій розповіді про досвід вирощування цукрових буряків у господарствах нашого району. Погодьтеся, вже сам факт публікації такого розлогого матеріалу на сторінках всесоюзного видання доволі показовий. З фото, якими ілюстровано статтю, дивляться керівники та спеціалісти сільськогосподарського виробництва, багатьох з яких вже нема серед нас. Більшості нинішніх читачів, думаю, нецікаві вузькоспеціалізовані агротехнічні заходи та технології більш як тридцятилітньої давності. За ці десятиліття наука і техніка пішли далеко вперед. І нікого не здивуєш на той час рекордними показниками врожайності однієї з найбільш вирощуваних культур на ланах нашого району. На жаль, тепер вже колишнього. Але нагадати і згадати, вважаю, деякі моменти все ж варто. Нам було чим пишатися. Пам’ятаймо про це.
(Закінчення. Початок у №3(470), №4(471), №6(473) )
(Продовження. Початок у №3(470), №4(471))
Минуло вже досить часу, відколи у нашій державі ввійшли в силу вимоги обмеження швидкості руху автотранспорту в межах населених пунктів до п’ятдесяти кілометрів на годину. З відповідними санкціями щодо водіїв за порушення цих вимог. Ви помітили якісь позитивні зрушення? Я – ні.
(Продовження. Початок у №3(470)
Розпочинаючи з 2017 року, редакція нашого тижневика робить вже традиційний огляд подій п’ятдесятирічної давності, що відбулися у нашому містечку та в селах району. У декого з читачів може виникнути питання: а чому б не відтворити на газетних шпальтах картину подій, скажімо, сторічної давнини? Відповідь проста: ми – журналісти, а не історики, чи, тим паче, «краєзнавці». Тобто, єдиним джерелом інформації для нас лишається все та ж районна газета. А сто років тому такого джерела на місцевих теренах просто не існувало.
Рік, що минає, я б, не орієнтуючись на китайсько-чужинські календарі, назвав Роком маски. Адже саме вона, маска, стала головним атрибутом і знаком нашого непростого сьогодення. Карантин, як чи не єдиний ефективний засіб боротьби зі смертельною пандемією, розтягся на місяці, і плавно перетікає у рік наступаючий. Щоправда, з’явилося, хоч слабеньке, але «світло в кінці тунелю». Хай не всі, але більшість, сподіваюся, таки діждуться отих чудодійних щеплень, які поставлять рішучу крапку на Ковіді.
Не знаю, кому вже й «дякувати», але нинішня передплатна кампанія, вперше на моїй пам’яті, розпочалась на добрі місяць-півтора пізніше звичайного. Можна було б спробувати списати таку затримку надходження на пошту передплатних каталогів на 2021-ий рік на виборчу кампанію, що й досі не завершилася. Хоча, якщо подумати, нічого спільного ці процеси не об’єднує. Що ж, доведеться мобілізуватись. Як передплатникам, аби встигли убезпечити подальше регулярне надходження улюблених видань, так і редакції, у зусиллях за симпатії читачів.
Днями мій син виявив у своїй поштовій скриньці запрошення на вибори. Сусідські…Цілком можливо, що член чи членкиня виборчої комісії просто переплутали садиби. Проте, можливо, що зроблено умисно. Виборчим комісіям Бугаївської ОТГ не вперше фальсифікувати результати виборів за десять років нинішнього керівництва. Ось і нинішня ситуація: добре, ми віддамо ті запрошення Горевичам, всі чотири. А наші ж де маємо шукати? Вішати оголошення на стовпах, здійснювати подвірний обхід?
(Закінчення. Початок у №№ 31(448), 34(451), 36(453))
(Продовження. Початок у №31(448), 34(451))
Протестних акцій такого формату у нашому місті не було вже давненько. Чи не від тієї пори, як в 2014 році громадські активісти та просто небайдужі громадяни активно протистояли зайняттю крісла голови райдержадміністрації людиною, на їх думку, недостойною цієї посади. Просто не впускали до кабінету…
Важливою турботою редакцій газет того далекого року постало питання реєстрації видання, яку необхідно було, у відповідності з прийнятим Законом СРСР про пресу, здійснити до 1 січня 1991 року. Про це йшлося у розлогій статті в «Прапорі перемоги» за підписом тодішнього редактора А.Лісничого під заголовком «Наша газета», окремі місця з якої процитую: