Дарма сучасні модниці примхливо морщать носики біля яток, де у асортименті – хустини. Мовляв, «дружба» з хусткою - застаріла і тепер неактуальна. Жінок, яким би не личив цей головний убір – не існує. В цьому радивилівчанок і намагалась переконати умілиця з Львівщини Віра Олеш, демонструючи в нашому місті мистецтво творення справжніх шедеврів із звичайної хустки. Педагог, філолог, психолог, член Національної спілки журналістів, ця жінка же багато років «хусткує» Україною, проводячи свої колоритні майстер-класи. Від такого творчого неспокою отримує максимум естетичного задоволення. Бо у її житті, зокрема, поверх інших життєвих пріоритетів гармонійно розкинула свій шлейф квітчаста хустка…

«Жінка могла показати коліна, але ні в жодному разі – непокритої голови. Це була жахлива ганьба», - додає ще більшого смислового відтінку у символіку хустки Віра Олеш, яка усі ці відомості збирає для себе вже вподовж десятиліття. Аж дивуєшся, наскільки ж «інженерними» уміннями треба володіти, покриваючи хустинами жінок з різними формами обличчя.

Цієї осені в Радивилові знову настав «Час читати». Мистецький захід, що об’єднує тих, хто не уявляє себе без книги з тими, хто присвятили своє життя писемній творчості, відбувся у п’ятницю, 14 вересня.

З цієї нагоди до нашого містечка завітало ще більше, ніж торік, знаменитих й титулованих митців в царині слова з усієї країни. Серед них, зокрема, лауреат численних нагород та премій Володимир Лис (м.Луцьк), відомі львівські письменники Катерина Немира, Любов Відута, Ярина Каторож, Анна Хома, Іван Гентош, майстри слова з Дубенщини - Любов Пшенична, Наталя Кириченко, Микола Тимчак, гості з м.Кременця Сергій Синюк та Віктор Янкевич та багато інших авторів, чия творча діяльність нині користується великою популярністю у читача.

«Знайомтесь. Шоган Камеда Shogan Kameda. Це японець з міста Кіото, якого я зустрів в центрі міста на велосипеді. Він вже 9 років подорожує по світу, з них перші 3 роки пішки, доки друзі в Китаї йому не подарували велосипед. Подорожує він без грошей. З його слів, українсько-російсько-англійських, він розповів, що до нас заїхав з Румунії, перед цим був в Болгарії, Словенії, Хорватії, Албанії, Греції, Турції, Грузії, Азербайджані, Киргизстані, Казахстані, Туркменістані, Китаї, Малайзії, Камбоджі, Таїланді, Індії і ще багатьох країнах, усіх я не запам’ятав, але його подорож можна побачити на його FB сторінці. Як справжній українець, почувши його історію, я його пригостив і не тільки;). Він хоче попасти на День Незалежності України до Києва, а далі поїде в Молдову. Додому він поки не хоче, дружини та дітей немає. Каже, що українці хороші люди. Запитав у мене, де можна відремонтувати велосипед, я його завів у Рівелло Rivelo_BikeS, де хлопці підтвердили, що ми гостинні та безкоштовно відремонтували неполадки у його велосипеді.

Процеси децентралізації, які відбуваються у нашій країні, надзвичайно актуальні і є дійсно однією з найвдаліших реформ нинішнього часу. Поряд із цим у суспільстві є певні зацікавлені сторони та соціальні прошарки, які або проти децентралізації, бо це суперечить їх корпоративним інтересам, або намагаються використати її у власних цілях.

Надто, коли лине вона від щирого серця, даруючи крила душі

Ніхто не знає, коли вперше вірші поєдналися з музикою, народивши пісню. Невідомі нам й імена прадавніх піснярів. Але ми маємо свою пречудову народну пісню і щасливі тим, що живемо серед гарних традицій - відтворювати в ній складнощі життя, передавати найтонші порухи почуттів і затаєних дум, промінь надії, слово мудрої поради, тиху ласку. Пощастило нам ще й тому, що поряд – напрочуд талановиті люди, здатні заспівати так, що, заслухавшись їх, легше стає долати навіть наймінорніші такти буднів. В цьому, мабуть, і заховано секрет багаторічного успіху міського ветеранського клубу любителів пісні «Надвечір’я».

… і політичні хвилювання: «Як жаль, що у Верховній Раді  - ані жодного письменника… Тоді б Україну не віддавали так нещадно на поталу ворогам…» (Микола Тимчак)

Яскравою та вельми пам’ятною в мистецькому житті нашої громади подією ознаменувався дощовий початок цього тижня. На запрошення місцевої авторки, члена Національної спілки письменників України Галини Олександрівни Гнатюк, у понеділок, 23 липня, Радивилів відвідали видатні представники української літератури з покоління вісімдесятників - поет і художник, лауреат Шевченківської премії Анатолій Іванович Кичинський (м. Херсон), а також поет, художник, бард, різьбяр та іконописець Микола Михайлович Тимчак (м. Дубно).

Щойно лише на українському сході, разом із вторгненням російських найманців, розпочалась неоголошена війна, радивилівські діти й собі об’єдналися у своєрідну творчу «армію»: талантами й власною творчістю вони стимулюють мужніх та загартованих, тих, кому захищати наші кордони зі зброєю в руках.

Вже котре літо поспіль танцювальна команда Радивилівського міського будинку культури «SoulArt” під керівництвом хореографа-постановника Кароліни Ярославівни Паскаль, а також керівника гуртків Ольги Антонівни Шпес, тримають курс на Яворівський полігон Львівської області. Тут, на імпровізованій сцені просто неба талановиті діти виконують дуже важливу місію: захисникам, які живуть під диктовку військових законів, вони дарують свято. А це, як виявляється, для чоловіків в камуфляжі – справжня розкіш. Цього червня «соулартівці» знову «озброїлися» кращими сценічними номерами та побували з виїзними гастролями на Львівщині: у 184 навчальному центрі с. Старичі (Яворівський полігон) вони провели два чудові концерти. У новій програмі було підготовлено більш як два десятки номерів, пісенний репертуар на патріотичну тематику військовослужбовцям підготувала також завідуюча Башарівським клубом-філією Радивилівського міського будинку культури Мирослава Воронко.

Серед усіх реформ, які відбуваються зараз в Україні, чільне місце займає децентралізація. Завдяки цьому більшою мірою увага акцентується на місцевих громадах, створенні та діяльності об’єднаних територіальних громад (ОТГ). У 2016 році виникла Радивилівська міська об’єднана територіальна громада, в яку, окрім Радивилова, входять сільські ради – Башарівка, Дружба, Немирівка, Підзамче. Своїм досвідом управління та розвитку ОТГ поділився Микола КАРАПЕТЯН – міський голова Радивилова.

- Розкажіть, будь ласка, про життя громади, яку очолюєте. Що змінилося з часу створення ОТГ?

– Перш за все, з’явилося додаткове фінансування для місцевого бюджету. Раніше більша частина податків скеровувалася в обласний та державний бюджет. Для місцевої громади нічого не залишалося. Хіба що кошти від єдиного податку та податку за оренду землі. Після утворення об’єднаної територіальної громади додалося потужне джерело фінансування бюджету ОТГ – податок на доходи фізичних осіб. Завдяки тому, що на території об’єднаної громади є сільськогосподарські підприємства, ми можемо суттєво поповнити нашу казну. В свою чергу, нові фінансові ресурси дають змогу почати вирішувати нагальні потреби у всіх сферах: освіта, охорона здоров’я, дошкільна освіта, інфраструктура. Вперше за багато років виникла можливість забезпечити всі потреби людей, які мешкають на території об’єднаної територіальної громади.

У неділю молодь Радивилівської об’єднаної громади привітали із чудовим святом юності й краси

Зважаючи, що саме лише слово «молодість» сконцентрувало в собі усі найкращі життєві характеристики - надії і сподівання, оптимізм та щасливі мрії, тому і її «професійне свято» юних та завзятих у Радивилові проходило з притаманною вишуканістю та різноманіттям заходів. Стартував недільний день міжобласним турніром із стрітболу, який проходив на спортивному майданчику Радивилівського НВК «школа№2-ліцей». На цій же локації згуртувалися усі, чиє хобі – спорт та активне дозвілля. Чий стратегічний вектор – здоровий спосіб життя. Юнаки з міцними м’язами тут демонстрували справжні атлетичні майстер-класи, видовищно змагаючись за першість у дисциплінах «Піднімання гирі» та двобоях з армрестлінгу.

Стильна хореографія, яку цьогоріч вперше продемонстрували на міській сцені найстарші підопічні дитячої танцювальної студії «SoulArt» (керівник - Кароліна Паскаль), стала запорукою їхньої перемоги на одному із наймасштабніших всеукраїнських фестивалів.

Знову вимальовував із барв дитинства свій насичений сценарій один із найвідоміших всеукраїнських фестивалів дитячих талантів, що традиційно збирає всіх обдарованих танцюристів країни на львівській сцені. Цьогоріч у програмі фестивалю було представлено близько чотирьох десятків танцювальних номерів – за право називатися кращими змагалися дитячі ансамблі з усіх куточків України, які вражали суддів своїми постановками та технікою виконання номерів.