Вперше в Радивилівській об’єднаній громаді проходила класична археологічна розвідка: починаючи від понеділка, поблизу Перенятина працювала група істориків-дослідників. Неподалік від сільської церкви, будівництво якої датовано 1670 роком, відмінно збереглися залишки земляних валів середньовічного городища, що в далекому минулому слугували надійним форпостом його жителям. Тепер же становлять неабияку наукову цінність, бо здатні дати відповіді на запитання, представники яких культур залишили свій слід на Радивилівщині?

Очолив науково-дослідну експедицію співробітник Інституту археології НАН України, завідувач відділу реставрації Рівненського обласного краєзнавчого музею Олексій Войтюк. До пошуків старовини були залучені студенти історичного факультету Рівненського державного гуманітарного університету, а також загальноосвітні заклади об'єднаної громади. Впродовж всього перебування археологів у Перенятині, у роботах їм активно допомагали педагоги та учні шкіл Підзамчого, Башарівки, Дружби, обох міських навчально-виховних комплексів. Школярі мали, без перебільшення, унікальну нагоду - на власні очі побачити, наскільки цікаво про історію рідного краю здатна розповісти земля.

За тисячі кілометрів залишився рідний Денвер та четверо сестер з батьками. Перш, ніж починати кар’єру в Сполучених Штатах, 27-річний юнак прийняв рішення вступити в Корпус Миру і приїхати попрацювати на два роки в Україну. За час свого перебування тут амбітний іноземець планує створити в Радивилові сучасну платформу для спілкування молоді, мотивувати тинейджерів до здорового способу життя та волонтерства. А також дати старт хоча б кільком англомовним клубам за інтересами.

Вдруге гостинно приймає на своїх теренах волонтера Корпусу Миру США і наше місто. Цього разу іноземний досвід успішного розвитку молодіжного середовища нам інтегруватиме 27-річний Тоні Фан (Tony Phan) з Денвера, штат Колорадо. Він працюватиме у приміщенні Радивилівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Життя наше до тих пір має цінність, доки можемо допомагати іншим, написав український класик. І, тим самим, дуже влучно охарактеризував представників професії, чия безпосередня і щоденна робота – бути небайдужими та милосердними, дарувати надію на краще. Без цих поривів серця не стати «одним із своїх» у соціальній сфері.

Кажуть, соціальна робота - це мистецтво налагоджувати зв'язки між людьми. У першу неділю листопада наша громада, разом з усією країною, відзначатиме День працівника соціальної сфери - професійне свято, яке по праву належить тим людям, хто виявляє милосердя. І серед нас, на щастя, таких не бракує.

При Радивилівському історичному музеї створять культурно-просвітницький центр, концепція якого – берегти та популяризувати українські традиції. Довкола спільної мети заплановано згуртувати кращих умільців народних промислів нашої об’єднаної громади. Саме талановиті й обдаровані люди, які тут проживають, зможуть якнайкраще представити свій регіон та його можливості усім, кого приведуть на радивилівську землю службові справи, туристичні маршрути. Відповідний проект на тему «Об’єднання майстрів декоративно-прикладного та художнього мистецтва Радивилівщини при історичному музеї для представництва в туристичній галузі, успішної реалізації сувенірної продукції та популяризації традицій та звичаїв українського народу» радивилівські музейники нещодавно представили на конкурсі Українського Культурного Фонду. І здобули на його реалізацію грант.

У четвер, 18 жовтня, центральна міська бібліотека гостинно відчинила двері тематичної арт-вітальні. Головними серед запрошених були люди непересічного хисту, які здатні виливати глибочінь внутрішнього світу на полотно.

Хтось творить красу словом, хтось – звуком, а хтось - кольорами. Наше місто також багате на талановитих людей, яких Господь нагородив непересічним хистом – змальовувати велич цього світу у картинах. Різнобарв’я осені, що, ніби художниця, дістала свої найкращі із фарб, аби розмальовувати землю в останні яскраві кольори, спонукало зібрати таких умільців на цікаву зустріч.

Цей приємний нам факт тріумфально довела збірна команда кращих перукарів країни, серед яких - і радивилівчанка Ірина Гулійчук.

Блискучий виступ, віртуозне відчуття стилю та іміджу, а ще - епатажні шедеври з волосся. Усе це в підсумку і вивело українську збірну в лідери на паризькому Чемпіонаті світу з перукарського мистецтва «OMCHAIRWORLD Paris OMC WORLD CUP – 2018», куди з’їхалися демонструвати висотні пілотажі у своїй професії учасники із близько 60-ти країн світу. Користувачі мереж уже коротко довідались про цей зоряний час нашої команди. Але ми спробували зазирнути трішки далі за лаштунки конкурсного змагання світового рівня, і поцікавилися безпосередньо у нашої землячки: які ж із зачісок настільки вразили парижан та суддів чемпіонату, що українські дівчата повезли додому найсолідніші із перемог?

…Перша творча невдача - і вона пообіцяла, що більше ніколи не писатиме. Була непохитною, довгі роки строго дотримуючи свого слова. Проте оголошений раніше протест було скасовано і життєві вітрила Світлани Талан різко взяли протилежний курс: за порадою чоловіка - до письменницьких обріїв. Така сміливість була дуже швидко винагороджена, бо вже невдовзі мистецтво писати Світлани Талан удостоїлось літературної корони. Ця відзнака підживила сміливість, допомогла автору-початківцю впевнитися у власних силах. З тих пір талановита жінка почала все майстерніше прокладати мости до сердець своїх сотень і тисяч шанувальників, випускаючи книгу за книгою.

В середу, 26 вересня, попри щільний графік, пані Світлана Талан зробила творчу зупинку і в Радивилові. Зустріч із «золотою» письменницею України, членом Національної спілки, лауреаткою всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» проходила при повному аншлазі у міській бібліотеці. У відвертій розмові одна із найпопулярніших письменниць сучасності змогла привідчинити двері у найпотаємніше - творчу робітню літератора, поділившись таїною народження своїх книг.

Дарма сучасні модниці примхливо морщать носики біля яток, де у асортименті – хустини. Мовляв, «дружба» з хусткою - застаріла і тепер неактуальна. Жінок, яким би не личив цей головний убір – не існує. В цьому радивилівчанок і намагалась переконати умілиця з Львівщини Віра Олеш, демонструючи в нашому місті мистецтво творення справжніх шедеврів із звичайної хустки. Педагог, філолог, психолог, член Національної спілки журналістів, ця жінка же багато років «хусткує» Україною, проводячи свої колоритні майстер-класи. Від такого творчого неспокою отримує максимум естетичного задоволення. Бо у її житті, зокрема, поверх інших життєвих пріоритетів гармонійно розкинула свій шлейф квітчаста хустка…

«Жінка могла показати коліна, але ні в жодному разі – непокритої голови. Це була жахлива ганьба», - додає ще більшого смислового відтінку у символіку хустки Віра Олеш, яка усі ці відомості збирає для себе вже вподовж десятиліття. Аж дивуєшся, наскільки ж «інженерними» уміннями треба володіти, покриваючи хустинами жінок з різними формами обличчя.

Цієї осені в Радивилові знову настав «Час читати». Мистецький захід, що об’єднує тих, хто не уявляє себе без книги з тими, хто присвятили своє життя писемній творчості, відбувся у п’ятницю, 14 вересня.

З цієї нагоди до нашого містечка завітало ще більше, ніж торік, знаменитих й титулованих митців в царині слова з усієї країни. Серед них, зокрема, лауреат численних нагород та премій Володимир Лис (м.Луцьк), відомі львівські письменники Катерина Немира, Любов Відута, Ярина Каторож, Анна Хома, Іван Гентош, майстри слова з Дубенщини - Любов Пшенична, Наталя Кириченко, Микола Тимчак, гості з м.Кременця Сергій Синюк та Віктор Янкевич та багато інших авторів, чия творча діяльність нині користується великою популярністю у читача.

«Знайомтесь. Шоган Камеда Shogan Kameda. Це японець з міста Кіото, якого я зустрів в центрі міста на велосипеді. Він вже 9 років подорожує по світу, з них перші 3 роки пішки, доки друзі в Китаї йому не подарували велосипед. Подорожує він без грошей. З його слів, українсько-російсько-англійських, він розповів, що до нас заїхав з Румунії, перед цим був в Болгарії, Словенії, Хорватії, Албанії, Греції, Турції, Грузії, Азербайджані, Киргизстані, Казахстані, Туркменістані, Китаї, Малайзії, Камбоджі, Таїланді, Індії і ще багатьох країнах, усіх я не запам’ятав, але його подорож можна побачити на його FB сторінці. Як справжній українець, почувши його історію, я його пригостив і не тільки;). Він хоче попасти на День Незалежності України до Києва, а далі поїде в Молдову. Додому він поки не хоче, дружини та дітей немає. Каже, що українці хороші люди. Запитав у мене, де можна відремонтувати велосипед, я його завів у Рівелло Rivelo_BikeS, де хлопці підтвердили, що ми гостинні та безкоштовно відремонтували неполадки у його велосипеді.