Це відкрите звернення – мій діалог з кожним із Вас.

За перші роки, відколи створена Радивилівська об’єднана територіальна громада, наш спільний життєвий простір поповнився значними досягненнями. У кожне вкладено важку працю. Але до успіху завжди приходить той, хто робить наступний крок.

Мій багаторічний досвід керівника в міській, а тепер і в об’єднаній територіальній громаді, міг би асоціюватися із настільним записником, в якому чітко позначаю мету і шукаю ефективних способів її реалізації. Чи це прокладено тротуар, збудовано новий дитсадок, придбано школі автобус, чи оновлено комп’ютерну техніку у навчальних класах –потреби людей визначають все. Беру їх за основний пріоритет, і знаю, що не підведу тих, хто очікує від мене ефективного рішення.

Так можна сформулювати стиль роботи Бугаївського сільського голови

…На останньому засіданні міськвиконкому знову гостро постало питання утримання до кінця календарного року установ освіти та позашкілля. Зокрема, йшлося про те, що керівництво Бугаївської ОТГ не виконує взятих на себе фінансових зобов’язань (виділення субвенції). Маючи певний матеріальний ресурс, замість того, щоб використати його для забезпечення кращих умов здобувачам освіти, які проживаючи на їх територіях але обслуговуються в інших, організовують на ці кошти особисті піар-акції. Бо ж незабаром вибори і треба продемонструвати свій власний крикливий імідж. А повсякденна, малопомітна і рутинна робота, яка забезпечує налагоджене життя наших громадян – не для них.

З питаннями щодо роз’яснення суті проблеми я звернувся до начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту міської радиІ.М.Ковалевської:

І треба ж було такому трапитися. Після майже піврічного перебування в умовах карантину на самому порозі осені нашу громаду, як і весь район, накрила ще й «червона зона» - найвищий рівень темпів виявлення нових коронавірусних хворих. Батьки учнів, і без того заплутавшись – до яких форм навчання готувати дітей – зовсім розгубились. Що вже казати про вчительські колективи: де ж це бачено, щоб Першовересень, День знань – та без учнів, святкових лінійок, дитячого гамору в класах та коридорах?! Але маємо те, що маємо…

Нинішнього першовересневого ранку у більшості сільських навчальних закладів об’єднаної громади побувала делегація у складі міського голови Миколи Аракеловича Карапетяна, заступника міського голови Олександра Володимировича Пастуха та начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту міської ради  Ірини Миколаївни Ковалевської.

І треба ж було такому трапитися. Після майже піврічного перебування в умовах карантину на самому порозі осені нашу громаду, як і весь район, накрила ще й «червона зона» - найвищий рівень темпів виявлення нових коронавірусних хворих. Батьки учнів, і без того заплутавшись – до яких форм навчання готувати дітей – зовсім розгубились. Що вже казати про вчительські колективи: де ж це бачено, щоб Першовересень, День знань – без учнів, святкових лінійок, дитячого гамору в класах та коридорах?! Але маємо те, що маємо…

Нинішнього першовересневого ранку у більшості сільських навчальних закладів об’єднаної громади побувала делегація у складі міського голови Миколи Аракеловича Карапетяна, заступника міського голови Олександра Володимировича Пастуха та начальника відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту міської ради Ірини Миколаївни Ковалевської. Очільники громади щирими словами привітали з початком нового навчального року трудові колективи шкіл в Немирівці, Дружбі, Башарівці та Підзамчому. Урочистість моменту особливо підкреслили передані школам саме в День знань солідні комплекти новенької комп’ютерної техніки, такої необхідної в умовах викликаної пандемією дистанційної форми навчання.

Троє багатодітних жительок нашої громади отримали почесні державні нагороди.  Нагрудні знаки та посвідчення «Мати-героїня» жінкам, котрі народили п’ятеро і більше дітей, вручали за адресами їх проживання очільник Радивилівської об’єднаної територіальної громади М.А.Карапетян та голова  райдержадміністрації В.В.Пекарський.

Радивилівські випускники отримали атестати зрілості

 Минулої суботи на міській площі Незалежності урочисте вручення документів про освіту першим у об’єднаній громаді провів Радивилівський НВК «Загальноосвітня школа №1 – гімназія».

Ці субтропічні рослини, які ще називають «деревом щастя», прекрасно освоїлися у нашому кліматі. Невибагливі у догляді, такі, що добре переносять українську зиму, а влітку – зупиняють погляд розкішним цвітінням, юки швидко стали загальними улюбленицями і вважаються незамінними в ландшафтному оздобленні. Цих екзотів дедалі частіше можна зустріти у садках, квітниках та на подвір’ях жителів як міста, так і села.

А біля помешкання Наталії Семчук із с.Балки юки влаштували справжнє квітуче королівство! Найкращим підтвердження того, що почуваються вони у її саду комфортно та цілком по-домашньому, стали майже двометрові ефектні парасольки із розквітлих дзвоників.

Коли ви, нарешті, зустріли кохану людину, і у відповідь на доленосне запитання прозвучало впевнене «так», настає пора планувати одруження. І ось тут не забудьте, що…

… Шлюбні приготування – це не тільки десятки тисяч витрачених гривень та довгі тижні організаційних клопотів, від натиску яких не витримує, іноді, навіть найстійкіша нервова система. Щедрий перелік страв у меню, дрес-код наречених, на якому не прийнято економити, розваги й декор, усе це оплачене і замовлене, щоб отримати бажаний результат - яскраве, свято, яке б запам’яталося всім друзям й родичам як феєричний початок сімейної історії. Однак, не завжди враження від весільного дня схожі на отой уквітчаний торт, яким частують гостей наприкінці. І замість тримати у приємній ейфорії, нагадують, швидше, якусь хаотичну подію. Хоч, нібито, і всіх модних віянь дотримано, і музика гарно звучала, і столи від наїдків гнулися. Але ось, начебто, чогось важливого не врахували. І, головне, жодного кадру назад вже не відмотати. Залишається хіба що філософствувати на кшталт: головне, щоб жили молодята довго і щасливо.

А от героїня цієї розповіді – на одному подиху. До полотна й ниток руки міської жительки Ірини Миколаївни Подавець потягнулися ще з п’ятирічного віку. Зараз, у своє поважне 73-річчя, вона все ще така ж запопадлива біля роботи над візерунками та орнаментами. Не уявляє себе без улюбленого рукоділля, характерний згорток з усім необхідним для чергової картини, сорочки чи рушника – завжди на столі. З тим же запалом, що й у молодості, майстриня цікавиться новинками світу вишивки, і зовсім не поспішає на творчий відпочинок.

Про її талант відтворювати красу на полотні ми поспілкувалися у доволі таки символічний день – День української вишиванки. Генетичний код, за яким - багатогранна і вікова історія нашого народу, зберігає чіткість саме завдяки таким, як Ірина Миколаївна. Як і вона, століттями тому хтось заклав на полотні перший стібок ниткою, щоб потім витканою білизною розкинулося дивовижне мереживо із символів, знаків, візерунків, якому було суджено стати спадком, скарбом, національним надбанням.

Під час відзначення Дня міста 25 травня 2019 року відбулося урочисте відкриття Центру надання адміністративних послуг Радивилівської міської ради. Його основне завдання – високоякісна та продуктивна організація документального діалогу між сторонами: влада – громадянин.

За це час Радивилівський ЦНАП зумів не тільки успішно стартувати, а й стати зразком моделі, як потрібно вдосконалювати свою роботу в інтересах людей. Про перший рік роботи ЦНАПу розповіли Радивилівський міський голова Микола Карапетян та керівник центру Марія Пастух: