Костюмована вечірка, сповнена містичних пригод та хеловінських загадковостей, відбулась у міському історичному музеї в ніч на перше листопада. І тут не слід вбачати якогось прихованого наміру зацікавити когось чужинським святом. Задум полягав в іншому: так незаштамповано ініціативна молодь спонукала радивилівців до благодійності.

Креативними продюсерами заходу стали учасники молодіжної ради «Ідея», а також старшокласники міських шкіл. Відповідно до заздалегідь продуманого сценарію, виставкові зали музею були наповнені різноманітною хеловінською атрибутикою: вирізьбленими гарбузами, страхітливими інсталяціями, словом, всім, що викликає у інших холодний піт та моторошні відчуття. В таких непростих умовах усі, хто виявили бажання стати учасниками вечірки і внесли благодійну сотню гривень при вході, проходили тематичний квест.

Одна із найвідоміших авторок українського фентезі Дара Корній побувала на зустрічі із шанувальниками своєї творчості в Радивилові. Сучасна письменниця-прозаїк, львів'янка, справжнє ім’я Мирослава Іванівна Замойська, уже не вперше з творчими відвідинами на радивилівській землі. Спілкування з відомою мисткинею, лауреаткою Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», володаркою відзнаки «Золотий письменник України», відбулося в приміщенні міської бібліотеки. Її натхненна розповідь про те, наскільки це важливо - в еру стрімкого технологічного прогресу не загубити свою національну самобутність та культурний спадок, - нікого не залишила байдужим. Свою творчість мисткиня слова розпочала із жанру фентезі. Досліджуючи сліди правірувань українців, нині вона пише як для дітей, так і для дорослих, гармонійно вплітаючи в розповіді елементи слов'янської дохристиянської міфології. Майстерно використовує для цього народні казки, легенди, обряди й замовляння, які, наголошує, завжди були притаманні українському народові. У кожній з її книг поміж рядків свідомість читача зачіпає основний меседж: «Хто ти, людино? І звідки йдеш?".

Днями з робочим візитом у Радивилові побував народний депутат України від Дубенського виборчого округу Олександр Аліксійчук

У залі засідань міської ради народний депутат провів прийом громадян, під час якого взяв під особистий контроль вирішення питання відсутності суддів у Радивилівському районі – це створює суттєві перешкоди у захисті місцевими жителями своїх прав.

Початок діяльності шляхобудівельної організації, яка нині іменується філією «Радивилівський райавтодор» ДП»Рівненський облавтодор», датується 1945 роком. З того часу збудовано дороги загального користування з твердим покриттям між всіма населеними пунктами району. Іще донедавна працівники філії обслуговували понад 268 км. територіальних, обласних і районних доріг.

З особливим подарунком завітала цьогорічна осінь у долю музичного керівника ветеранського клубу «Надвечір’я», авторки пісень і композиторки Марії Володимирівни Федорович. Потішила щедрим сімдесятирічним ювілеєм! Перші кроки у золоту пору долі людської педагог за професією і музикант - за покликанням, ступила під оплески шанувальників своєї творчості, під дзвінкий сміх онуків-правнуків і вдячні слова дітей. Як особливу дорогоцінність береже Марія Володимирівна у скарбниці щастя свого ще й пісню. Цілюща сила музики не один раз гоїла невидимі очам рани, допомагала переходити хиткі мости життя, додавала снаги посміхатися, навіть якщо з очей ще не зовсім висохли сльози смутку.

У четвер, 19 вересня, в залі засідань міської ради відбувся семінар-навчання: на прикладі Радивилівської ОТГ представники міських та сільських рад краю переймали  досвід об’єднання ресурсів з громадами-сусідами, що в подальшому відкриває ширші можливості для ефективного розвитку територій.Очолив виїзне засідання директор Рівненського Центру розвитку місцевого самоврядування Руслан Сивий.

У вступній частині семінару він підкреслив наступне: 

З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек в Радивилівському професійному ліцеї організовано тематичний тиждень.

В навчальному закладі відбулася презентація нової книги Василя Ярмуся «Моя поезія: Без гриму».

Є люди, яких не помічаєм поміж сотень інших, а поговориш – і відчуєш: перед тобою особистість, багата внутрішнім світом людина. Саме такою людиною є наша місцевий поет, працівник нашого ліцею, Василь Дмитрович Ярмусь. Нелегкі випробовування випали на його долю, але він ніколи не втрачає оптимізму, він любить життя, любить людей і серце його відкрите для людей. Правдивим доказом цього є його вірші.

Коли вересень лиш починає наносити перші багряні штрихи на мольбертах днів, своє професійне свято відзначають працівники дошкілля. Люди, які плекають нові паростки життя, і чиї життя цілком присвячені дітям. Не інакше як з радістю несе свою любов і мудрість серця вихованцям Радивилівського ЗДО №2 «Усмішка» його директорка Марія Олексіївна Порученко. Дошкільний заклад, у якому працює, асоціюється у неї з дивовижною Країною Дитинства, де вихователям відведена особлива роль: світлом простеляти шлях кожного із маленьких жителів.

Цьогорічне відзначення Дня вихователя у Марії Олексіївни співпадає із непересічною подією: за сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий внесок у розвиток дошкільної освіти її було представлено до нагородження Подякою Міністерства освіти і науки України. З цієї чудової нагоди редакція тижневика привітала керівника «Усмішки», а Марія Олексіївна, в свою чергу, не відмовилась від передсвяткового інтерв’ю:

Навесні минулого року з ініціативи директора районного центру обслуговування пенсіонерів та осіб з інвалідністю Коханець Галини Михайлівни був створений університет третього покоління. Слухачами його стали колишні вчителі, працівники районної лікарні, різних установ та організацій міста, пацієнти центру.

Галина Михайлівна запропонувала мені очолити відділення історії, а Василю Олексійовичу Ящуку, колишньому вчителю української мови і літератури СШ №1 – філологічне відділення.

На своїх заняттях ми обговорюємо різні питання. Я ознайомлюю слухачів з найважливішими подіями, що відбулися у різний час на території України, рідного краю, країн Європи і світу. Василь Олексійович розповідає про красу рідної мови, про творчість видатних українських і світових поетів та письменників.

Будьмо щирими: мало кому з нас подобалось навчання у школі, мало хто відчував непідробну любов та повагу до вчителів. Осмислення важливості цього етапу на життєвому шляху приходило значно пізніше, з роками, а то й десятиліттями. Як і розуміння важливості і міцності шкільної дружби.

…Коли в місті з’явилась школа №2, котра відбрунькувалась від єдиної, першої, мої ровесники пішли лише у другий клас. Тоді, у далекому 1960 році, навіть у нововідкритій школі бракувало класів для навчання. І ми до четвертого класу ходили у другу зміну. Взимку, а зими тоді були ой які люті та сніжні, батьки змушені були виходити зустрічати своїх школяриків та витягати санками з заметів. Були перебої зі світлом, тож керосинові лампи були обов’язковим атрибутом кожного класу. Яскравим спогадом дитинства для моїх ровесників став весняний сонячний день, 12 квітня 1961 року, коли в космос полетів Юрій Гагарін. Скільки нас всі ці роки жило з мрією повторити його подвиг!