Четвертого лютого, близько 18-ї години до поліції надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду із потерпілими на вулиці Сурмичі в місті Дубно.

Слідчо-оперативна група на місці події встановила, що 41-річний дубенчанин, керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», на нерегулюваному пішохідному переході допустив наїзд на 15-річного жителя Радивилівського району. Зі слів водія та очевидця автопригоди, неповнолітній раптово вибіг на проїзну частину.

У поліції Радивилова встановлюють обставини бійки між двома сусідками, одна із яких — з тяжкими тілесними ушкодженнями.

Із районної лікарні до медзакладу обласного центру перевели 38-річну жительку Радивилова у тяжкому стані. Як встановили поліцейські, до отриманих тілесних ушкоджень причетна її 37-річна сусідка.

У міській раді днями побували спостерігачі місії ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі) Іван Дудак та Данкен Сиднер. Вони мали доволі ґрунтовну та тривалу бесіду з керівництвом ОТГ – міським головою Миколою Карапетяном, його заступником Олександром Пастухом та керуючим справами міськвиконкому Сергієм Гущею.

Спілкування охопило широке коло питань та проблем. Гостей цікавив розвиток громади від часу її утворення, співпраця з колишніми учасниками АТО та ООС, проблеми переселенців з окупованих територій, гендерна політика, релігійна ситуація, міжнаціональні стосунки, можливості налагодження взаємовідносин громади з мешканцями сходу України.

Крути – наша гордість і слава,
Там соколи юні у вічність пішли.
На клич молодої держави,
Піднялися вірні сини.

У ці дні вся країна згадує подію, яка увійшла навічно в історію як символ патріотизму, жертовності та хоробрості. Саме 29 січня 1918 року, біля залізничної станції Крути відбувся бій, під час якого вдесятеро більша армія більшовиків розгромила добровольців – київських студентів та бійців вільного козацтва. Цей бій став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

…Під невеличкою заміткою «Урочистий збір дружини» в «Прапорі перемоги» за 1969 рік зустрів знайоме прізвище – «І.Станкевич, учень». Ось її зміст: «Збір, присвячений 51 річниці Радянської Армії, відбувся у Червоноармійській середній школі № 1. Із спогадами про воєнні походи в роки Великої Вітчизняної війни виступив директор Опарипсівської во­сьмирічної школи Ілля Федорович Грабовський. У гості до учнів завітав колишній випускник школи, нині курсант військового училища Володимир Корнієнко. Він розповів про своє навчання, службу». Мабуть, це була його перша учнівська замітка в районній газеті. Так вже склалася подальша доля автора, що у 1982 році Ігор Геннадійович, навчаючись в зі мною в одній академічній групі, став випускником факультету журналістики Львівького державного університету ім..І.Франка.

На окраїні села, біля самісінького лісу стояла чимала  хата. Але в ній жив лише старий дід, який колись шив, а тепер ремонтував односельчанам взуття. А ще була в нього пасіка, з якої він завжди викачував немало смачного медку. Звали того діда Панас Бабій. Багато хто думав, що Бабій, це дідове прізвище. А насправді, це вулична кличка, якою його нагородили, ще в молоді роки. А все через те, що аж занадто був ласим до жінок. Не змінили його ні сива борода, ні зігнута спина. Навіть у вісімдесят років не міг оминути молодиці так, щоб хоча б не ляснути по сідниці.

Що не день, усе більших обертів у нашому й без того розбурханому суспільстві набирають емоціїнавколо права на користування землею. Тільки хіба самі ліниві не завдають собі праці докинути «п’ять копійок» на цю тему. Тож вирішив і я підкинути трохи своїх роздумів.

Дивуюся не надивуюся, як у нас стало нині багато захисників зем-

лі-годувальниці. Починаючи з того екс-депутата, що їв її за трибуною

Верховної Ради, завершуючи хлопцями спортивної статури, що ногами

показують яка у їх фермерських господарствах вродила височенна

кукурудза...

«Інфогмаціонная гєволюція, о котогой так долго говогілі большєвікі, свєгшілась!» - приблизно так, користуючись дещо видозміненою лексикою «вождя мірового пролєтаріата», можна охарактеризувати те , що сталося в нашій країні позавчора. З самого ранку власники телевізійних тарілок мали втіху прочитати на екранах хіба написи іноземною мовою - «закодированные». Власники більшості каналів навіть не завдали собі праці перекласти ОЦЕ на українську. А нащо – малороси і так схавають. Що найцікавіше, ті, в кого тарілки налаштовані на російські телеканали, у виграші – у них «всьо пучком».

На Рівненщині представили новий проєкт моделі адмінустрою

Ним передбачено створення в області 46 ОТГ. Під час роботи над проєктом враховані нові зміни до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», прийняті Верховною Радою. Вони передбачають створення ОТГ згідно перспективних планів, які розробляються обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних громад, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

: «МЕРСЕДЕС» ВЛЕТІВ В ПАРКАН З БЕТОННИХ БЛОКІВ

Радивилівські рятувальники надали допомогу працівникам поліції та витягнули водія з понівеченого під час ДТП автомобіля.

В районі лютує грип. За минулий тиждень (а це четвертий епідемічний тиждень 2020 року), захворюваність на гострі респіраторні інфекції, грипоподібні захворювання та тяжкі гострі респіраторні інфекції на Радивилівщині стрімко перевищила пороговий рівень.

Хворобливу тему січня коментує лікар-епідеміолог Радивилівського районного лабораторного відділення Млинівського міжрайонного відділу ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України» Ірина Едуардівна Приступа:

Праця вчителя – це постійне вдосконалення його особистості, пошук нових ідей, методів і прийомів для найрезультативнішого проведення уроків та позакласних заходів. Основне в учительській роботі – заслужити любов і повагу учнів. Саме за допомогою такого конкурсу, як «Учитель року», педагог активізує свої знання, пізнає нові висоти педагогіки й розуміє, що обрав гідну професію.

За традицією всеукраїнського конкурсу «Вчитель року - 2020» на базі Вербської ЗОШ І-ІІІ ступенів Дубенського району відбувся фінальний етап І (зонального) туру конкурсу в номінації «Зарубіжна література». Від учительства Радивилівщини свою педагогічну майстерність, професійні вміння та творчі здобутки представляла вчителька зарубіжної літератури філії «Башарівська ЗОШ І-ІІ ст.» Підзамчівської ЗОШ І-ІІІ ст. Валентина Василівна Довгаль.

Найкращі різдвяні традиції аматори художньої самодіяльності Підзамчівського старостинства відтворили в душевному концерті, який відбувся у сільському Будинку культури.

Сцена, майстерно задекорована лавами, рушниками й килимами, була схожою на інтер’єр затишної селянської хати, куди навідався не один гурт колядників, щедрівників та віршувальників. Провісники доброї новини приходили з щирими словами побажань найкращих звершень у році новому, зичили здоров’я й достатку кожній родині, процвітання усій об’єднаній громаді та нашій неньці-Україні. До них своїм талантом долучились всі ті жителі старостинства, хто серцем горнеться до пісні, не мислить своє життя без творчості та з великим бажанням підтримує різдвяні традиції.

Почуватися достойно у власній вазі радить жінкам й дівчатам досвідчена радивилівська фітнес-тренерка Оксана Чупіна. Але наголошує: не можна бути лінивою, коли йдеться про потребу вдосконалювати своє тіло. Втім, з боротьбою за «журнальні параметри» фігури це поняття не має нічого спільного…

Два роки тому у нашому тижневику «Сурми Радзивілів» було започатковано огляди подій п’ятдесятирічної давнини, відображені на сторінках тогочасної районної газети. Звісно, районка, як я вже зазначав раніше, була доволі кривуватим «дзеркалом» життя нашого міста та району, а журналісти – , здебільшого, «коліщатками та гвинтиками» потужної ідеологічної машини. Основна площа кожного нового номера газети віддавалася звітам про виробничі успіхи та здобутки, розповідям про передовиків п’ятирічок і т.д. Нинішнім читачам молодого покоління невідомі навіть терміни, якими тоді користувались, як і походження багатьох з залапкованих мною слів та цитат.