Літо найкраще проводити з улюбленою піснею, в цьому впевнені творчі і талановиті виконавці з ветеранського клубу «Надвечір’я» А щоб переконати в цьому інших жителів міста, запросили усіх бажаючих на чудовий тематичний концерт, у якому зібрали свої найяскравіші музичні напрацювання. 

А ще - дрібненько відбивав ритми запальний танок: у неділю, 23 червня, всільському клубі відбувся яскравий, наче літній день, творчий звіт.

Усяким людям - всякії даються дари: одному - руки золоті,що все вміють, іншому – серце – що безупинну горнеться до пісні і творчості. Таких от - працьовитих, співочих, в усьому талановитих людей у Гаях-Лев’ятинських Немирівського старистинського округу Радивилівської ОТГ – ніколи не бракувало!

На Львівщині трапилася жахлива аварія за участю радивилівчанина: 27-річний водій насмерть збив мешканця Львівщини, коли той ремонтував пробите колесо у вантажівці.

Як повідомляють поліцейські, смертельна ДТП сталася близько першої години ночі в Бродах на вулиці Богуна:

«В Бродівське відділення поліції 16 червня надійшла інформація про пригоду, яка сталася о 00.54 в райцентрі на вулиці Богуна, 60.

Як ми повідомляли раніше, 1 червня виповнилося 85 років колишньому редактору районної газети Антону Филимоновичу Лісничому, якого редакція тижневика привітала з ювілеєм на своїх сторінках. А днями ми завітали до ветерана журналістики з ще однією приємною місією. Редактор газети Володимир Мартинюк вручив йому Подяку Національної спілки журналістів України такого змісту:

За підсумками напруженого баскетбольного сезону «2018-2019», БК «Радивилів» виборов беззаперечне лідерство і вперше завоював титул переможця відкритої першості чемпіонату області.

Крім того, міських спортсменів було визнано найсильнішою аматорською чоловічою командою Рівненської області. Запекле суперництво та щохвилинна напруга на змаганнях у фіналі чотирьох, які на початку червня проходили у спорткомплексі Національного університету водного господарства і природокористування, жодним чином не вплинули на стійкість та високий рівень спортивної злагодженості радивилівських гравців.

Давно відомо, що дільничний – це народний працівник поліції, якого люди мають знати, довіряти і співпрацювати з ним. Що керує людиною у виборі такої професії? Напевно, кожен з нас знає своє місце у житті та прагне займатися справою, котра до душі. Робота дільничного офіцера досить складна. Майже кожен громадянин міста чи села опинявся в ситуації, коли потрібно було звернутись за допомогою до дільничного офіцера. Саме він, як універсальний поліцейський, входить в кожну сім'ю, вивчає проблеми людей, у межах своєї компетенції вирішує їх та намагається допомогти. 

За принципом відомого прислів’я - де сім господинь, там хата неметена, - мешканцям багатоквартирних будинків, часто, важко дійти згоди: хто ж має дбати про благоустрій території за вікнами квартири. Тому, вряди-годи виходить так, що і бур’ян по коліна, і сміття по щиколотки. Але це жодним чином не стосується п’ятиповерхівки, розташованій на вулиці Міцкевича, 3. Тутешні мешканці власною працею демонструють злагодженість ідей та зусиль і, без усілякого перебільшення, можуть слугувати іншим багатоквартирним помешканням за приклад. Зокрема, у питаннях, як власне подвір’я перетворити на оазу краси та зразкового благоустрою.

Прихожани міського храму Святого Олександра Невського та священики церков УПЦ пройшли молитовною ходою, відвідуючи на своєму шляху оселі хворих та немічних

Болісною раною на тілі України кровоточить Донбас: щодня чути тривожні зведення про поранених та загиблих. Аби, нарешті, на території збройного конфлікту припинилися постріли, перестали сиротіти сивочолі матері і малолітні дітки, місцеві жителі – парафіяни храму Святого Олександра Невського, вкотре згуртувалися у молитві. З церковними піснеспівами, прославляючи Велич Святого і Всемогутнього Господа, третього дня Зелених свят багатолюдна вервиця вирушила з подвір’я храму у молитовну ходу.

Думаю, напередодні чергової річниці сумної дати, 22 червня 1941 року, багатьом буде корисно прочитати цей уривок зі спогадів: "Степан Кашурко - колишній помічник з особливих доручень маршала Івана Конєва, генерал-полковник, Президент Центру розшуку та увічнення безвісти зниклих і загиблих захисників Вітчизни: «Напередодні 25-річчя Перемоги маршал Конєв попросив мене допомогти йому написати замовну статтю для "Комсомольської правди". Обклавшись всілякою літературою, я швидко накидав "каркас" очікуваної "Комсомолкою" переможної реляції в дусі того часу і на наступний день прийшов до полководця. З усього було видно: сьогодні він не в дусі»...

- Читай, - буркнув Конєв, а сам нервово заходив по просторому кабінету. Схоже, його мучила думка про щось наболіле.

Гордовито взявши руки в боки, я почав з пафосом, сподіваючись почути похвалу: "Перемога - це велике свято. День всенародного торжества і радості. Це ..."

- Досить! - сердито обірвав маршал. - Досить радіти! Нудно слухати. Ти краще скажи, у вашому роду всі прийшли з війни? Всі при здоров'ї повернулися?

- повідомлення з такими словами отримували мільйони сімей учасників бойових дій тієї, найстрашнішої в історії людства, війни. Страшний гнітючою безнадією лист: жила собі людина і - ні могили, ні навіть вістки щодо бодай приблизного місця її останнього спочинку – надійшов свого часу і в мою родину...

Мій дід по материнській лінії, Антон Трохимович, з молодих літ працював на залізниці. Жив з сім’єю у Києві. Був доволі освіченим. Пригадую, розповідав, що у роки Першої Світової війни навіть бачив «Ніколашку» - російського імператора Миколу ІІ. Здається, саме у Радзивілові, коли цар інспектував війська на лінії фронту. Дід був активним членом «Просвіти», про це збереглися відомості в місцевих історичних архівах.

Учнівська команда «Гарячі серця» Радивилівського НВК " школа№2-ліцей" завершила нелегку боротьбу у військово-патріотичній грі "Сокіл"("Джура"). За підсумками ІІ обласного етапу наші учасники були удостоєні почесного третього місця серед двадцяти команд Рівненщини.

Об’єднанні жагою до перемоги, початок літа юні джурівці зустріли у напруженому темпі конкурсних змагань. В історії Запорізької Січі джурами називали молодих юнаків, які йдуть шляхом воїна, здобуваючи знання, вміння, навики, щоб згодом стати козаком.

Цими вихідними вихованці зразкового аматорського хореографічного колективу «SOULART» комунального закладу «Радивилівський міський Будинок культури» дарували своє мистецтво особливим глядачам – українським військовослужбовцям. З ініціативи керівництва 184-го Навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного збройних сил України юним радивилівським артистам було вручено подяку: за плідну співпрацю і вагомий внесок у військово-патріотичне виховання.

Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” та постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 "Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі», в Радивилівській об’єднаній територіальній громаді було проведено засідання тематичного «круглого столу».

Колгоспів в Україні, як відомо, не існує з 1998 року. Була два десятиріччя така форма колективного господарювання на землі. Вона успішно почила в Бозі, поступившись місцем фермерським господарствам та потужним агрохолдингам. Словом, догосподарилась…

До чого це я? Екскурс у недалеку історію потрібен, аби комусь нагадати, а молодшим просто відкрити очі – про який же колгосп «Дружба», власне, йдеться. Так от, його колишні межі абсолютно співпадають з межами території новоутвореної на території району об’єднаної громади, Бугаївської. Четвертої за рахунком. Найменшої.

Кількість рад, що об'єдналися сюди, всього лиш дві – Бугаївська та Сестратинська. Площа цієї об'єднаної територіальної громади: 84.06 км.Чисельність населення – 3030 жителів. Перша інформація про це об’єднання з’явилась на сайті телеканалу Рівне-1 ще два роки тому: «http://rivne1.tv/news/84744

День журналіста України медійники Рівненщини 5 червня відзначили у древньому місті Дубно. Близько півсотні газетярів, радійників і телевізійників краю біля входу в міську раду першою зустріла член Національної спілки журналістів України, начальник відділу внутрішньої політики та зв'язків з громадськістю Ерна Шевчук. Власне, саме вона стала одним із ініціаторів та організаторів нашого професійного свята на Дубенщині.

Близько години, в рамках імпровізованої прес-конференції, гості міста поспілкувалися з Дубенським міським головою Василем Антонюком. Очільник міста в деталях розповів про економічні та соціальні перетворення в райцентрі за останні чотири роки, поділився планами на майбутнє. А воно, за словами Василя Михайловича, виглядає досить перспективно.