Хоч надворі й осінь, вулиці міст і сіл нашої громади наче вдруге розквітли - від дитячих посмішок та їх дзвінкого щебету. Це наш край, наша держава зустрічали День знань – справжнє всенародне свято мудрості, доброти і людяності. Це свято особливе не лише для школярів, а й для тих, хто щоденно віддає їм свої знання та тепло сердець, навчає і з любов'ю виховує. Є у календарі такий день, коли усі шляхи ведуть до школи. У понеділок, 2 вересня, закликала гостей та вихованці на свято, приурочене до Дня знань, і Підзамчівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів.

Вересень, немов учитель, закликав дітвору на уроки. На початку тижня в усіх загальноосвітніх закладах Радивилівської об’єднаної територіальної громади відбулось свято Першого дзвоника. Після яскравих і насичених літніх канікул учні знову приступають до науки.

Для когось навчальний рік, що розпочався, буде першим, для когось – останнім чи черговим. Але день, яким він відкривається, однаково хвилюючий і незабутній – святковою атмосферою, радісними усмішками друзів, свіжістю оновлених класів.

Вже втретє, з нагоди Дня фізичної культури і спорту, на території Підзамчівського старостинського округу Радивилівської об’єднаної територіальної громадіи відбувалися надзвичайно видовищні та захоплюючі спортивні змагання - відкритий Кубок міського голови з мотокросу, в якому взяли участь спортсмени з різних куточків країни.

Ставши у ряди захисників української незалежності та її територіальної цілісності проти російської агресії, 31 серпня 2016 року, при виконанні бойового завдання біля населеного пункту Широкине Волноваського району Донецької області, загинув наш земляк – Владислав Шемуровський.

В пам’яті людській ніколи не зітреться спомин про геройський вчинок 23-річного юнака, який пішов на війну добровольцем. Його називали «Маестро».

Споруди з’являться у містах Рівне, Дубно та Костопіль, Крупецькій, Шпанівській та Радивилівській об’єднаних територіальних громадах. Їх відібрала обласна конкурсна комісія під час свого засідання

Це будуть абсолютно нові майданчики, збудовані «з нуля» або ж реконструйовані з вже існуючих. Найголовніше те, що вони будуть мультифункціональними, а також адаптовані для занять чотирма та більше видами спорту.

До порядку денного чергової шістдесят п’ятої сесії міської ради восьмого скликання, яка відбулася 22 серпня, було включено близько чотирьох десятків питань. Попри напружену програму, сесія пройшла доволі оперативно, по-діловому.

Попередньо розглянувши та проаналізувавши проекти запропонованих документів на засіданнях профільних комісій, депутати прийняли позитивні рішення з таких питань:

Минулі вихідні у місті та в громаді пройшли під знаком відзначення Дня Прапора та Дня Незалежності України. Святкового настрою жителям додавала чудова сонячна погода, на яку не кожен серпень щедрий.

У п’ятницю, 23 серпня, над майданом Незалежності в центрі міста гордо та урочисто замайорів синьо-жовтий стяг. Відбулися урочисті заходи з нагоди святкування Дня Державного Прапора. Державний стяг України урочисто підняли міський голова Микола Карапетян, голова районної державної адміністрації Олег Ващук, голова районної ради Володимир Кондик, районний військовий комісар, підполковник Василь Мельничук.
З промовою про значення українського прапора виступила вчителька історії Радивилівського НВК «школа №2-ліцей» ім.П.Г.Стрижака Наталія Дмитрук,. 
Міський голова Микола Карапетян, спільно із районним військовим комісаром підполковником Василем Мельничуком, вручили нагрудні знаки «Учасник антитерористичної операції» та грамоти районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки групі колишніх військовослужбовців.

У місті – черговий акт вандалізму: невідомі зухвало поглумилися на центральних клумбах, викорчувавши одне деревце туї та ще два – пошкодивши.

Як повідомив нашому виданню перший заступник міського голови В.М.Ісюк, про нанесені збитки комунальній власності вже складено відповідну заяву та направлено у правоохоронні органи. У той час, як працівники поліції займатимуться пошуками зловмисників, активна позиція у питанні збереження міської інфраструктури від зазіхань вандалів має стати життєвим правилом усіх, без винятку, жителів Радивилова.

У четвер, 29 серпня, в Україні вперше на офіційному рівні відзначали День пам'яті захисників, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Таку пам’ятну дату своїм указом встановив президент України Володимир Зеленський, про підписання документа глава держави поінформував під час урочистостей 24 серпня. Саме 29 серпня на Донбасі, за даними Міноборони, загинули 223 – це найбільше, ніж будь-коли у новітній історії України.

Напередодні найвеличнішого свята незалежної України ми вирішили запропонувати читачам своєрідну подорож сторінками тижневика. Цей дайджест дає змогу більш рельєфно відобразити більшість з того доброго та хвилюючого, що викликало щиру радість, гордість та повагу наших жителів. Отже…

РАДИВИЛІВЦІ ЗНОВУ ПОКАЗАЛИ ВИСОКИЙ РІВЕНЬ

…Учасники народного аматорського ансамблю пісні «Забава» (керівник Марія Петровська) Радивилівського міського будинку культури повернувся із Всеукраїнського фестивалю національних культур «Таврійська родина», який проходив у м. Генічеськ Херсонської області.

-          подарунок до Дня Незалежності в парку Шевченка готує міська влада

Цей майданчик навпроти міського Будинку школярів вже всерйоз реконструювався кілька років тому. Тоді роль «головної скрипки» в роботах взялися виконувати місцеві волонтери. Та час іде, все старіє і псується, особливо, коли постійно використовується. На майданчику ж, як могли бачити всі, дітлахів ніколи не бракувало. І не тільки дітлахів…

Нинішнього вівторка працівників редакції було запрошено сфотографувати хід капітальної реконструкції, що розпочалася в парку. Працівники міської ради, включно з заступниками голови В.М.Ісюком та О.В.Пастухом, робітники комунальної бригади, спеціалісти міського центру молоді, американський волонтер Корпусу Миру Тоні Фен, юний мотогонщик Віктор Парницький, інші громадські активісти дружно вийшли на толоку.

Вже у вересні на території Радивилова Рівненської області стартує унікальний за своєю концепцією проект: Етнорезиденція дизайну та одягу «Ладомирія», в рамках якого відбуватиметься стартап-інтенсив «Майстерня етнобрендів»

Метою проекту є створення арт-простору для відтворення давніх традицій народних ремесел, народження оригінальних українських етнічних брендів одягу та аксесуарів, а також відкриття нових обличь в українській fashion-індустрії.

Ці роздуми днями зустрів на фейсбук-сторінці черговий цікавий пост активного блогера, постійного автора газет «День», «Українська правда», свого колишнього однокурсника по факультету журналістики Львівського університету. Глибокий вдумливий аналіз подій та явищ суспільного життя, тонка іронія, логічність та ясність висновків завжди вигідно вирізняли публікації Михайла Мищишина серед інших. Тож хочу запропонувати увазі читачів одну з них.

«Відносно священиків, які захоплюються політикою, діє один загальнолюдський закон. Якщо в серці святого отця є місце для політики, значить, в ньому залишається менше місця для Бога і ближнього. Я не сумніваюся, що у наших духівників дуже великі серця, і вони здатні вмістити дуже багато. Проте. На жаль, багато українських священики, судячи з їх участі в Майданах, і навіть цілі Церкви, вважають своє захоплення політикою і свої політичні оцінки - правильними. Може бути, я чогось не розумію. Але де душа, а де політика і політики, будь-які.

Популярний у пострадянському середовищі експерт Alexander J Flint подає незручний  для радянсько-російської пропаганди фактаж про справжню історію  та вплив супердержав на неї.

У коментарях до одного з постів читач задав питання – чи відомо мені, коли союзники відкрили Другий фронт? Підтекст питання був такий – поки ми кров проливали, воюючи з Гітлером, союзники відсиджувалися і прийшли вже на готовеньке, щоб встигнути до поділу Європи.

Цілком можливо, що в новому підручнику російської історії ця версія стане основною і за сумніви в її достовірності буде загрожувати кримінальний термін як за спотворення історії, приниження великої ролі радянського народу в боротьбі проти фашизму та ін.

Будьмо щирими: мало кому з нас подобалось навчання у школі, мало хто відчував непідробну любов та повагу до вчителів. Осмислення важливості цього етапу на життєвому шляху приходило значно пізніше, з роками, а то й десятиліттями. Як і розуміння важливості і міцності шкільної дружби.

…Коли в місті з’явилась школа №2, котра відбрунькувалась від єдиної, першої, мої ровесники пішли лише у другий клас. Тоді, у далекому 1960 році, навіть у нововідкритій школі бракувало класів для навчання. І ми до четвертого класу ходили у другу зміну. Взимку, а зими тоді були ой які люті та сніжні, батьки змушені були виходити зустрічати своїх школяриків та витягати санками з заметів. Були перебої зі світлом, тож керосинові лампи були обов’язковим атрибутом кожного класу. Яскравим спогадом дитинства для моїх ровесників став весняний сонячний день, 12 квітня 1961 року, коли в космос полетів Юрій Гагарін. Скільки нас всі ці роки жило з мрією повторити його подвиг!