Не сніговими, а словесними. Так образно можна охарактеризувати дії депутатів районної ради під час розгляду на сесії питань, пов’язаних з оптимізацією навчальних закладів району
Але розповідь про перебіг 8-ї сесії, що пройшла нинішнього вівторка, варто розпочати з не менш цікавого для наших читачів питання. Адже одним з перших на цьому зібранні був заслуханий «Звіт тимчасової комісіїрайонної ради з питань перевіркиінвентаризації майна, визначенняправильності обліку та списання майна, закріпленого за комунальним закладомохорони здоров’я «Радивилівський РЦ ПМСД».
А та комісія виявила на медичному світилі району такі плями, що їх під силу «стерти» хіба суду та прокуратурі. Але, всупереч очікуваному, вже під час розгляду наступного питання «Про звільнення Войцеховського М.Г. з посади головного лікаря КЗ ОЗ «Радивилівський РЦМСД» Радивилівської районної ради» депутатам було запропоновано проголосувати проект рішення не з жорстким, відповідним моменту формулюванням, а - «…за згодою сторін». На основі поданої заяви…
Звісно, дискусія і пристрасті розгорілися неабиякі. Але їх припинила одна простенька порада одного з депутатів: давайте його звільнимо хоча б так, а то ж може, тікаючи то на лікарняні, то у відпустки, то на курси, допрацювати і до пенсії…На тім і порішили, доручивши керівництву райради передати матеріали виявлених комісією розтрат та недостач у компетентні органи. Мовляв, ніде ж він не дінеться, посадити чи якось інакше покарати завжди встигнуть…Хоча, якщо судити по тому, що в нас нині діється навіть на всеукраїнському рівні, такі сподівання вельми і вельми сумнівні.
Питань у порядок денний цієї сесії було внесено близько двох десятків, на їх розгляд відведено чотири години. Але найбільший інтерес залу викликали саме ті, заховані в середині переліку, що стосувалися закладів освіти. Тим паче, що цього дня в залі засідань райради чимало місць зайняли освітяни та батьки учнів, таке собі педагогічне лобі. А може й антилобі, це - з якого боку глянути.
Перші ознаки стривоженості і нерозуміння виникли вже під час розгляду питання «Про визначення опорними загальноосвітні навчальні заклади». Депутати з голосу проголосували за поповнення їх переліку( дві міських, Крупецька, Козинська та Теслугівська) ще й Хотинською школою. Без бодай якогось, більш-менш зрозумілого обгрунтування.
А вже при винесенні на суд депутатів пропозицій про реорганізацію ряду інших шкіл начальник відділу освіти райдержадміністрації І.Ковалевська зіштовхнулася зі справжньою стіною. На перший погляд, ця стіна складалася з добре випаленої цегли – турботи депутатів про інтереси виборців. Мовляв, як же можна з дев’ятирічки робити початкову школу: бідні дітки, як вони добиратимуться через снігові перемети, скажімо, до Козина з Іващуків? Як же вони вставатимуть о пів на восьму до автобуса? І т.д. і т.п. Дійшло до того, що під шумок депутатських охів та ахів навіть гранівська вчительсько-батьківська делегація заговорила щось про снігові перемети…Це на трасі Київ-Чоп, чи що?.. Але нічого, на тлі явно популістської «турботи про інтереси» і цей аргумент «прокотило», а мало б викликати у залі хіба іронічні посмішки.
Отож, депутати підтримали лише реформування Жовтневої школи у дев’ятирічку. Натомість залишили в статусі таких же дев’ятирічок Пляшівську, Іващуківську та Гранівську. Аргументи спеціалістів освітянської галузі про те, що утримання учня там чи не вдвічі дорожче, а якість навчання значно нижча, не спрацьовували. Як і ряд інших, не менш розважливих доводів. Що цікаво, «проти» прийняття позитивних рішень про реорганізацію цих шкіл проголосували не лише голова районної ради та його заступник (результати поіменних голосувань можна побачити на сайті райради), а й керівники практично всіх партійних фракцій, з провладними включно . Не знаю, як у кого, а в мене навіть зародилася підозра, що, на думку наших турботливців з депутатськими мандатами, ці питання в порядок денний сесії взагалі закинуло вороже ФСБ чи ще яке ФБР…
…Інтрига прийняття необхідних рішень по реформуванню Іващуківської та Гранівської шкіл, які мали стати філіями Козинського колегіуму, полягала в тому, що це була обов’язкова умова отримання останнім гранта розміром в більш як чотири мільйони гривень+шкільний автобус. За ці кошти можна було б провести цілий ряд вкрай необхідних навчальному закладу робіт. Добре знаючи цю умову, депутати на сесії було навіть спробували «реформувати не реформуючи»: щоб і школи цілі, і гроші – наші. Це як в нас в Україні навчилися клянчити: спочатку гроші, потім реформи. Але так в Європі вже гроші не дають, не дадуть в області і нашому колегіуму. Тож, у результаті масового популізму районного масштабу, - збережено школи, де на трьох учнів один вчитель, і втрачено понад п’ять мільйонів!..
Мине зовсім небагато часу і ці ж проблеми реформування у повний зріст встануть у Козинській громаді, що завершує процес об’єднання, а також у Теслугові, що бажає господарювати автономно. Але це буде вже потім, без участі нинішніх районних депутатів, що так славно пропіарилися на цій сесії. Зате вже у нинішньому році, і в цьому можна не сумніватися, недофінансування освітньої галузі депутатам простим голосуванням навряд чи вдасться вирішити. А листи та звернення зі слізними проханнями допомогти грошенятами можна писати скільки завгодно – епістолярний жанр нині не вельми в пошані столоначальників вищого рівня.
До речі, напередодні, на рівні депутатських комісій, було «зарубано» розгляд питань щодо реформування і ще двох інших малокомплектних шкіл – Копанівської та Михайлівської. Втім, це нині більше предмет турботи вже створених Радивилівської та Крупецької об’єднаних громад. У зв’язку з цим пригадалися справжні баталії навколо ліквідації шкіл у Круках, Солоневі, Баранному, Гоноратці, влиття загальноосвітнього ліцею з сімнадцятьма учнями до складу міської школи №2. Тоді теж були колективні звернення, гнівні петиції, листи до редакцій, депутатські подання. Тоді теж розповідали про снігові перемети, бідкалися, як же то дітки будуть добиратися, як проживе село без школи в «шевченківській хаті».
Все пройшло. Облаштувалося. І це - пройде. Час, лишень, втрачено. Безповоротно. І гроші.
Володимир Мартинюк
