У кожного з нас відтепер – свій яскравий спогад, пов'язаний з початком війни. Війни з ворогом, який донедавна називав себе «братом», - підлим, жорстоким. Для мене найбільше відклалося в пам’яті не власне 24 лютого, а день наступний. Такого, певен, ні моя рідна Бугаївка, ні Радивилів не бачили ніколи. Навіть у найважчі дні Першої та Другої світових воєн, коли цивільне населення через бої змушене було покидати рідні домівки і відправлятися в евакуацію.
Просто неможливо співвіднести кількість автівок та їх пасажирів з кількістю проживаючих не те що в нашій громаді – на всій території колишнього району!
Здавалося, вся столиця та найбільші обласні центри сходу держави одномоментно всілися у свої чотириколісні екіпажі і чимдуж помчали в бік західного кордону. Звідкіля їхали – чітко свідчили номери автівок. А от куди? Капот до багажника, багажник до капота, нескінченна стрічка «крутих» різнокольорових авто ледь-ледь тяглася через все село по міській вулиці Парковій в бік старої дороги на Броди. Такий же суцільний потік рухався з боку Кременецької. І так весь день, з ранку до вечора.
Далеко не в кожному салоні було повно пасажирів, доволі часто траплялися такі, в яких двоє, а то й один. Так-так, не одна…Можна з розумінням ставитися до тих, хто у час смертельної небезпеки прагнув врятувати від жорстокого безжального ворога сім’ю, насамперед, дітей. А як щодо інших, отих, котрі їхали самі? Втім, недовго і не вельми далеко. Бо вже з обіду, особливо надвечір ті ж самі сотні автівок, з одним-двома у салоні, потяглися в зворотному напрямі...
Хочу навести рядки лише однієї з численних гарячих дискусій на цю болючу тему, що розгорілися в ті дні у соціальних мережах:
OlexandraKyryczukТака лють розбирає. Дзвонять знайомі митники з обуренням, як тікають з України "бариги" - у набитих "манатками" машинах - в Італію, Польщу, Угорщину... Чому Україна дозволила виїжджати молодим чоловікам? А хто буде захищати Україну? То вони репетували, що карантин заважав розвивати їх бізнес, то потім, що касові апарати (які введені у всіх країнах Європи) їм заважають... А тепер, як щурі тікають. Що? Сподіваються перечекати у статусі "біженців", поки небагаті юнаки своїм життям будуть рятувати державу.
"Немає іншої Вкраїни,
Немає другого Дніпра.
А ви претеся на чужину.
І ви - не ви, і я не я"
Galyna MazurekЛеся,не випускають чоловіків.
Olexandra KyryczukGalyna MazurekКажуть, що вивозять жінок і повернуться. Або навіть, як цигани, беруть на руки чужих дітей і кажуть, що рятують цих дітей від війни. Прикордонники пасують, бо ми ж гуманні. Але забувають, що основна частина цих прикордонників захищала Україну в 2014 р. Можете уявити, як їм прикро бачити цих чоловіків.
Людмила ХмільовськаЛесю, може вони проводжають своїх жінок і дітей? А самі повертаються. Особисто я знаю таку сім'ю.
Василь БоянівськийКраще хай втікають. Не хочу бачити це ніщо поруч з собою на полі бою.
Olexandra KyryczukВасиль БоянівськийАле якщо Україна переможе, вони знову повернуться і будуть вчити як жити тих, хто нині наближає цю перемогу.
Діана ІванківПовернення немає!!! Нехай подарують собі 8 березня квіти - заслужили!!!
Тарас АнтошевськийВсі, хто реально воював, не сприймають боротьбу як примус, бо примус веде до зради, а тоді ще більше смертей.
Александра АнтонюкНехай тікає, хто боїться. Але більшість - справжні відважні чоловіки. Я на власному досвіді переконалася,як страшно, коли ти чуєш вибухи від яких вікна трясуться.
Olexandra KyryczukДумаєте, у цих машинах одні жінки й діди? https://varianty.lviv.ua/86633-na-kordoni-z-polshcheiu...На кордоні з Польщею – черги на 15850 авто.
Чому вирішив назвати нинішню публікацію саме так? Чомусь відразу, того ж дня, з’явилась виразна аналогія саме з цим звірком, якого в наших місцях бачили хіба на картинках та екранах. Так і бачиться мені, як від незвичного шуму та гамору вибрався зі своєї комфортабельної нірки розгодований столичний «бабак», злякався власної тіні та помчав мерщій ховатися. У чим глибшу нірку, закордонну. А його нору хай інші стережуть. Хоча би, взяти, ховрашки…
Як на мене, весна в Україні неодмінно настане. І навіть не потрібен для цього жоден бабак-свистун. А от в декотрих інших «бабаків» український народ також обов’язково спитає: де ти був, коли?.. Обов’язково!
Для довідки. Бабак степовий, абобайба́к, абостеповий сурок(Marmotabobak)— видгризунівродубабаків(Marmota) родинививіркових(Sciuridae) Коріння традиції визначення погоди за поведінкою тварин притаманне культурам багатьох народів світу. Так, ще вРимській імперії2 лютоговідзначалиДеньїжака. Древні римляни будували свій метеорологічний прогноз на поведінці розбудженого їжака, який бачив чи не бачив свою тінь і відповідно реагував. У Німеччині роль їжака відігрававборсук… Відповідно до українських традицій бабак прокидався від зимової сплячкина свято Явдохи (14 березня). Він виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж доБлаговіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.