Виїзд у віддалене село об’єднаної громади Копані потужного «десанту» у складі заступника міського голови В.Ісюка, керуючого справами міськвиконкому С.Гущі, інспектора з екології та земляних робіт М. Грановського та директора КП «Комунальник» А.Ковальова був викликаний ситуацією, що склалася у цьому населеному пункті з утилізацією побутових відходів. Вирішено було їхати туди через Михайлівку, а повертатися - через Підзамче. Відразу зазначу, що дорога автівкою лише в один бік зайняла близько півгодини. А це означає, що трактору від комунальної служби потрібно буде затратити на це як мінімум втричі більше часу. Ще варто відзначити, що, за нашими враженнями, шлях з боку Підзамчого нині навіть дещо кращий. Хоч і там давно не ремонтована бруківка буквально витрясає душу. Це я до того, що селам об’єднаної громади потрібна, принаймні, окрема одиниця спецтранспорту для вивезення сміття: наявна техніка з міста такого навантаження довго не витримає.
На збори в самісінькому центрі села, поряд з чималою купою різноманітного побутового мотлоху, зійшлося всього півтора-два десятки місцевих жителів. Малувато, якщо завважити, що проживає тут більше чотирьох сотень селян. Та, незважаючи на це, посадовці міськради і комунальної служби, попри бридкий дрібний дощик та пориви холодного вітру, доволі докладно ознайомили присутніх з ситуацією в об’єднаній громаді з прибиранням та утилізацією побутових відходів. Розповіли й про певний досвід у цій важливій справі, що протягом років напрацьовано і впроваджується в місті та окремих селах. Акцент виступаючих робився на тому, що така справа вимагає консолідованих зусиль всіх жителів Копанів. Потрібні будуть, насамперед, спільні толоки для ліквідації стихійних сміттєзвалище на території села та навколишніх невгіддях.
Наступним етапом, який, власне, має розпочатися одночасно, стане масове підписання договорів з власниками не менш як дев’яноста відсотків обійсть села на вивезення сміття на санкціоноване сміттєзвалище. Угода передбачатиме щомісячну оплату послуги. Оплату, яка аж ніяк не поповнюватиме бюджет комунальників. Бо витрачатиметься на амортизаційні витрати з ремонту та догляду транспортної техніки, закупівлю пального.
Ще один важливий і ефективний напрямок роботи – введення системи адміністративних покарань за порушення санітарного режиму в населеному пункті у вигляді солідних штрафів. Бо ж не секрет, і це озвучили у своїх виступах самі селяни, що окремі з їх сусідів дотримуватимуться тактики: а навіщо мені платити, я ж не смічу. Але ж такого не буває! Відходи життєдіяльності далеко не всі можна спалити чи використати у якості компосту. Цим можна завдати ще й додаткової шкоди довкіллю. Значній частині цього «добра» місце лише на паспортизованому сміттєзвалищі.
Довелося почути на цих зборах і такі сумнівні аргументи. Мовляв, якщо порахувати витрати на сміття протягом, скажімо, року, то це виходить дорогувато. На що посадовці міськради та представники Підзамчівського старостинства резонно зауважили: а ви спробуйте підрахувати ваші річні витрати на пиво, цигарки і т.д… Як відкинули вони і сумнівну пропозицію одного з учасників зібрання: ви, влада, спочатку приберіть стихійні сміттєзвалища, а там…А там – побачимо…Це так, ніби оте сміття та гілляччя приперли в центр Копанів з Радивилова чи з сусіднього села…Врешті-решт певного порозуміння у відношенні вирішення проблеми сміття було таки досягнуто. Хоча й було домовлено повторно провести подібні збори чи й схід села при більш солідній явці його жителів.
По-справжньому завирували емоції присутніх на зборах, коли розмова перейшла на стан доріг, їх ремонт та догляд. Не секрет, що чималої школи цим дорогам завдає великотоннажна техніка, котра обслуговує розташований в селі відділок агрофірми. Тієї агрофірми, всі податки якої поповнюють бюджет навіть не громади, не нашого району – сусідньої області! Натомість, як сумнівний доважок до плати за оренду земельних паїв селян, потрапляють саме ці розбиті дороги та отрутохімікати, які зберігаються у небезпечній близькості від осель копанівців. Що на це порадиш? Як свідчить досвід, лише ініціатива місцевої громади, вжиття самих енергійних заходів впливу на горе-господарників здатні припинити вакханалію безсовісної експлуатації того, що їм не належить. А не валити все на владу, хай, мовляв, вона розбирається.
Ще одне доволі прикро вразило у ході проведення зборів. Оте, якесь малозрозуміле несприйняття інформації щодо того, як багато зроблено за ці роки для поліпшення соціального стану сільських населених пунктів об’єднаної громади. Під час зборів з боку окремих селян звучали навіть абсурдні репліки типу «а ми до вас не просились». Так і адміністративно-територіальна реформа ж розроблялась аж ніяк не в Радивилові! Але шляхи вирішення проблем конкретного села, найбільш ефективного використання коштів визначає не Київ, а саме місцеві депутати, зокрема, й з Підзамчівського старостинства. Дорогу обласного значення має ремонтувати, відповідно, облавтодор. А от сільський дитсадок, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, вуличне освітлення, старі , одинокі та немічні жителі – турбота місцевої влади.
Володимир Мартинюк